EDF

Європейський оборонний фонд – можливості для співпраці

З метою сприяння європейській співпраці та підвищення ефективности оборонно-промислового сектора Європейська Комісія вирішила підвищити конкурентоспроможність та інноваційність європейської промисловости за допомогою поглибленої оборонно-промислової політики. Важливою віхою в роботі над викликами європейської політики став 2016 рік, коли Європейська комісія опублікувала Європейський план дій у секторі оборони (EDAP). У цьому документі викладено основні напрямки політики, які спрямовані на задоволення різних, але взаємодоповнювальних потреб у рамках циклу розбудови оборонного потенціалу, а саме: створення Європейського оборонного фонду (анг. European Defence Fund – EDF); сприяння інвестиціям у ланцюги постачання та поглиблення функціонування єдиного ринку оборонного обладнання.

Наразі найважливішими викликами для польської оборонної промисловости у частині європейських ініціатив є активна участь підприємств на всіх етапах EDF, яка була остаточно започаткована Повідомленням з 2017 року.

На першому етапі EDF до 2020 року було прийнято рішення про початок підготовчих заходів з оборонних досліджень (анг. Preparatory Action on Defence Research – PADR) та Європейської програми розвитку оборонної промисловости (анг. European Defence Industrial Development Programme – EDIDP). Дві пілотні програми EDF надають досвід для однієї комплексної програми EDF на 2021-2027 роки.

Фінансування EDF

Науково-дослідницькі проєкти одержують до 100% фінансування від ЄС з так званих прийнятних витрат, переважно у формі дотацій, тоді як діяльність, що стосується розвитку, частково фінансується Комісією.

Фінансування дослідницької частини та участь підприємств не є складними і не потребують додаткових заходів на державному рівні.

З іншого боку, фінансування в частині розвитку, у принципі, має бути доповнене на державному рівні (наприклад, міністерствами національної оборони або іншими установами), які декларують можливий намір придбати результати проєкту/готову продукцію. Для проєктної діяльности суб’єкта господарювання в консорціумі можливі різні джерела фінансування. Обсяг співфінансування суб’єкта господарювання в консорціумі є результатом домовленостей консорціуму і залежить від обсягу робіт/розподілу завдань. Участь суб’ктів господарювання у консорціумах та пов’язані з цим переваги часто означають, що консорціуми уможливлюють участь суб’єктів, які мають власне фінансування.

У частині, що стосується розвитку, Фонд доповнює інвестиції держав-членів шляхом співфінансування до 20% витрат на опрацювання прототипу і до 80% подальших дій щодо сертифікації або випробувань. Натомість у регламенті про EDF впроваджено спеціальні заохочення для частини, що стосується розвитку, так звані бонуси.  Дійсно, EDF підтримує залучення мікро-, малих та середніх підприємств та заохочує їхню транскордонну участь у проєктній співпраці. У зв’язку з цим, EDF уможливлює вищі ставки фінансування та надає перевагу проєктам, що реалізуються консорціумами за участю мікро-, малих та середніх підприємств. Фонд також сприяє взаємодоповнюваності з проєктами PESCO, що разом забезпечує рівень дофінансування до макс. 35%. Після розгляду пропозиції з певних категорій діяльности (наприклад, дослідження, проєктні роботи) можуть одержати до 100% фінансування.

Організації, що беруть участь у проєктних консорціумах

EDF відкритий для всіх зацікавлених організацій з ЄС і спрямований, зокрема, на мікро-, малі та середні підприємства та інноваційні підприємства. Всі активи, що використовуються в проєкті, має бути розміщено в ЄС, і суб’єкти господарювання не повинні контролюватися третьою країною (неасоційованою) або фірмою з третьої країни (неасоційованою).

«Неасоційована третя країна» — це країна, яка не входить до складу ЄС, не є членом Європейської асоціації вільної торгівлі та Європейського економічного простору. Іншими словами, всі країни, які не є членами ЄС, окрім Ліхтенштейну, Норвегії та Ісландії.

Фінансування може бути надано проєктам, що реалізуються в рамках співпраці за участю щонайменше трьох прийнятних організацій з щонайменше трьох держав-членів або асоційованих країн, які не можуть перебувати під контролем одна одної. Умови формування консорціуму для проєктів, що мають назву «революційні технології», передбачають наявність двох суб’єктів господарювання з мінімум двох країн.

Суб’єкти господарювання з третіх країн (підконтрольні), що базуються в ЄС, можуть подати заявку на участь у консорціумі як бенефіціари згідно з винятками, визначеними у Регламенті EDF. Ці суб’єкти господарювання повинні мати гарантії безпеки, затверджені державою, у якій вони розміщуються.

Суб’єкти господарювання з-поза меж ЄС також можуть співпрацювати в реалізації проєктів EDF, але повинні відповідати аналогічним умовам безпеки. Проте такі організації не одержать фінансування від EDF.

Умови участі суб’єктів господарювання в консорціумах

Організації, які одержують фінансування від EDF, є або прямими бенефіціарами, або субпідрядниками, які базуються в ЄС. Ми говоримо про субпідрядників, коли суб’єкт господарювання має прямі договірні відносини з одним із партнерів консорціумів.

Інфраструктура, об’єкти, активи та ресурси, що використовуються для діяльности, повинні під час реалізації міститися на території ЄС. Учасники консорціуму та субпідрядники не можуть перебувати під контролем суб’єкта господарювання третьої держави або самої третьої держави.

Якщо суб’єкт господарювання перебуває під контролем, держава-член, у якій європейський суб’єкт господарювання базується, затверджує гарантії безпеки, щоб уможливити цьому суб’єкту господарювання спроби дістати фінансування від EDF. Гарантії схвалюються Європейською Комісією, яка приймає остаточне рішення щодо участі підконтрольного суб’єкта господарювання у проєктній діяльности.

Гарантії повинні продемонструвати, що участь контрольованої фірми не суперечить інтересам безпеки ЄС та держав-членів, цілям EDF та законодавству про інтелектуальну власність. Крім того, гарантії повинні передбачати вжиття заходів для того, щоб материнська фірма з третьої країни не могла перешкоджати проєктній діяльності, а також щоб було захищено конфіденційну інформацію і не допущено експортування майнових прав і результатів проєктів за межі ЄС. Держава-член може запровадити додаткові заходи для посилення безпеки (підтвердження незалежности підконтрольного суб’єкта господарювання).

Варто підкреслити, що кожен учасник консорціуму проходить перевірку Європейською комісією. Перший етап — це так званий аркуш самооцінки (Додаток 6 до пропозиції). В аркуші вимагається подання вичерпної інформації про: структуру власности та обсяг прав, внутрішній менеджмент, корпоративний лад, комерційну та фінансову інформацію.

Прийнятні види проєктної діяльности

Проєкти, що фінансуються EDF, повинні відповідати цілям Фонду і стосуватися нових оборонних виробів та/або технологій чи являти собою вдосконалення уже наявних виробів та технологій. Ці технології та вироби не повинні підлягати обмеженням, накладеним третьою державою.

Фінансову підтримку мають право одержати дев’ять різновидів діяльности, а саме:

• діяльність зі створення, обґрунтування та вдосконалення знань, продуктів і технологій, у тому числі революційних оборонних технологій, які можуть мати значний вплив в оборонній сфері;
• діяльність з підвищення оперативної сумісности та стійкости, в тому числі захищене виробництво та обмін даними, освоєння критично важливих оборонних технологій, посилення безпеки постачання або створення умов для ефективного використання результатів на потреби оборонних виробів та технологій;
• дослідницька робота, наприклад, техніко-економічне обґрунтування для перевірки життєздатности нових або вдосконалених продуктів, технологій, процесів, послуг і рішень;
• проєкту оборонного продукту, матеріального чи нематеріального оборонного компонента або технології, а також визначення технічних специфікацій, на основі яких було розроблено проєкт, разом з частковими випробуваннями у частині зниження ризиків у промисловому або репрезентативному середовищі;
• створення прототипів систем оборонної продукції, матеріальних чи нематеріальних оборонних компонентів або технологій;
• випробування продукту, матеріального чи нематеріального оборонного компонента або технології;
• кваліфікація оборонного продукту, матеріального чи нематеріального оборонного компонента або технології;
• сертифікація оборонної продукції, матеріального чи нематеріального оборонного компонента або технології;
• опрацьовування технологій або активів, які підвищують продуктивність протягом усього життєвого циклу оборонної продукції та технологій.